Відлуння заокенського візиту Нью-Йорк, Нью-Йорк...

Євген МАГДА, Інститут світової політики
Найбільш тривалий з початку каденції зарубіжний візит Володимира Зеленського приніс неоднозначні результати. З одного боку, він отримав значний міжнародний досвід, з іншого – позбавився ілюзій стосовно правил гри у світовій політиці.

В несприятливих умовах

Під час сесії Генеральної Асамблеї ООН, яка проходить кожної осені, більшість лідерів країн світу прибувають до Нью-Йорка, аби у штаб-квартирі Об’єднаних Націй виступити з новими ідеями чи порушити проблеми планетарного значення. З одного боку, це ритуал, з іншого – спосіб донести до світової спільноти власну точку зору на актуальний порядок денний розвитку подій на планеті.
Володимир Зеленський прибув до Нью-Йорка на тлі потужного скандалу, який розгорнувся в американській політиці. Представники Демократичної партії на основі заяви працівника спецслужб США, який працював у Білому домі, звинувачують Дональда Трампа у шантажі українського президента з метою отримати компромат на сина Джо Байдена Хантера. Байден – віце-президент часів правління Барака Обами, сьогодні виглядає найбільш вірогідним кандидатом від Демократичної партії. Демократи мають більшість у Палаті представників, і цілком можливо, що вони прагнуть відігратися за спробу республіканців оголосити імпічмент Біллу Клінтону майже 20 років тому. Щоправда, шансів на успішне завершення процедури дострокового відсторонення президента США від влади небагато, адже республіканці контролюють Сенат.

Дональд Трамп у цій ситуації діє з беззастережною впевненістю у власній правоті. Про це свідчить не лише його зустріч з Володимиром Зеленським – перша для обох президентів, але і оприлюднення перед нею тексту стенограми липневої розмови, який спричинив скандальні припущення демократів. При цьому формального дозволу від офіційного Києва у Вашингтоні навіть запитувати не стали. Оприлюднивши записи конфіденційних переговорів у власних політичних інтересах, адміністрація Трампа відкрила скриньку Пандори, адже подібні розмови можуть стати інформаційними бомбами для багатьох сучасних лідерів. Сам американський президент всім виглядом демонструє готовність давати відсіч опонентам.
Зеленському не варто переживати про його слова «наступний прокурор на 100% буде моєю людиною»: навряд чи представники «Слуги народу» будуть говорити про перевищення президентом повноважень. Але негативні оцінки допомоги з боку ЄС можуть ускладнити процес комунікації з Ангелою Меркель та Еммануелем Макроном. До речі, у Нью-Йорку український президент розстався з ілюзіями про можливість долучення США до Нормандського формату – політична кон’юнктура для цього кроку несприятлива. Дещо дивно прозвучали постфактум слова помічника Зеленського Андрія Єрмака про підготовку офіційного візиту до США – ситуація для цього надто несприятлива.

Генеральні підсумки

Виступ Володимира Зеленського з трибуни Генеральної Асамблеї ООН був відзначений тим, що президент вперше з початку своєї каденції назвав Росію «агресором». Але цього, н жаль, виявилося недостатньо, оскільки жодних натяків на «план Зеленського» не прозвучало. Офіційний Київ не поспішає пропонувати власні ініціативи для врегулювання конфлікту на Донбасі, віддаючи перевагу обговоренню чужих ініціатив. Зеленський, до речі, обговорив з Ангелою Меркель підготовку до зустрічі у Нормандському форматі та познайомився з міністром закордонних справ Росії Лавровим, який паралельно висловився про формулу Штайнмаєра. На думку шефа російської дипломатії, вона повинна враховувати «повагу до особливого статусу ОРДЛО». Торкаючись ситуації на Донбасі, варто пригадати переговори Зеленського з італійським прем’єром Джузеппе Конте: вони обговорили долю українського нацгвардійця Віталія Марківа, засудженого за надуманим звинуваченням.

Практично одразу після прильоту до США український президент зустрівся з представниками нашої діаспори, провів переговори з представниками єврейської громади, пообіцяв представникам американського бізнесу особисто в разі необхідності вирішувати проблеми з податками і на митниці. На жаль, команда Зеленського не знайшла можливості організувати його інтерв’ю з провідним західним медіа, щоб донести з перших уст позицію про основні проблеми, що стосуються України. Зауважу, що переважна більшість західних «акул пера» до Трампа ставиться негативно, що спричинило чимало карикатур, на яких фігурують американський та український президенти.

Геополітичний рикошет

Вже навздогін Володимиру Зеленському у США було оприлюднено повідомлення про відставку Курта Волкера з посади спеціального представника Державного департаменту по Україні. Він став жертвою надмірної активності адвоката Трампа Рудольфа Джуліані, і про це можна лише пошкодувати. Досвідчений дипломат понад 2 роки опікувався українською проблематикою, більше 10 разів відвідував Україну, провів кілька раундів переговорів з радником Путіна Владиславом Сурковим. Волкер доносив свої висновки до керівництва Державного департаменту, тобто постійно піднімав інтерес до «українського питання» у владних колах США.

Відставка Волкера виглядає не лише результатом політичного скандалу навколо Дональда Трампа, але і поступовим відходом з адміністрації 45-го американського президента прагматичних політиків, готових підтримувати Україну у протистоянні з Росією. Ні, Дональд Трамп не може одноособово скасувати санкції проти РФ, проте під загрозою сьогодні двопартійна підтримка України за океаном. Це – суттєва проблема, яка може стати суттєвою загрозою для зовнішньополітичної суб’єктності України. І це необхідно розуміти.

Стратегічне партнерство з США потребує від України предметних дій, спрямованих на створення максимальної кількості точок дотику інтересів двох країн, які за багатьма показниками перебувають у різних вагових категоріях. Робити ставку виключно на продаж землі – як на мене, хибна практика, потрібні інші, більш потужні та цікаві аргументи здебільшого з економічної та геополітичної сфер. Однак часу для їх напрацювання небагато.

Вісті СООР № 40/2019

Автор: Олег
Предыдущий материал

При этом карты не меняются. Тут явно прослеживается "абхазский сценарий"

Следующий материал

Святой князь Владимир - садист, убийца и насильник

Коментарии (0)