Ті, кого утискає державний статус української, хочуть, аби ми й далі боялися своєї мови – Забужко

Ті, кого утискає державний статус української, хочуть, аби ми й далі боялися своєї мови – Забужко
Ті, кого утискає державний статус української, хочуть, аби ми й далі боялися своєї мови – Забужко
Ті, кого утискає державний статус української, хочуть, аби ми й далі боялися своєї мови – Забужко

Про травму мови та "п’яту колону".

Об этом сообщает RuGate

Біда України в тім, що такі історії досі розповідають у форматі "а от у нас на Донбасі (у Харкові, Києві, Черкасах, далєє вєздє)" – що для більшости наших громадян цільна, "всеукраїнська" картина брежнєвської русифікації 1970-1980-х досі невидна (практично всі читачі "Коду Гурніка", помітила, плутають 1960-ті й 1970-ті, тобто 1972 рік, коли Москва замінила Шелеста Щербицьким і почалися "чистки", не сприймається як межа між епохами!).

У школі вчать тільки про Стуса й іще кількох відомих дисидентів – а безіменний директор школи із Красного Кута, якого "уволили" (за "український буржуазний націоналізм" його, любі діти, "уволили". а це значить – цз кінцями, під нагляд КГБ та "із забороною на професію"!) так і лишився за кадром.

А це ж теж репресії, і такі репресовані (звільнені з роботи/навчання) були в кожному, без винятку, місті-селі-містечку, і штат районних відділень КГБ УРСР ріс і пухнув, як гриби після дощу, і це мало свою назву – "Операция "БЛОК", свого ідеолога – секретаря ЦК КПУ Валентина Маланчука (врешті "уволенного из гестапо за жестокость"!), і свою статистику, яку сяк-так, потрошку, тепер намагаються відновити історики, але одне ясно було ще звідтоді – у майбутніх підручниках історії України доба правління Щербицького має бути описана як епоха латентних масових репресій: "Гібридний сталінізм".

Кожна область отримала тоді свою "хвилю русифікації". Просто десь та хвиля була, історично, – перша, а десь – друга, третя... Із дуже глибоко закладеною в підсвідомість прошивкою страху: українська – це небезпечно, за неї б’ють. Тільки вдома, під ковдрою, ну або вже під землею, в шахті, – в темряві, "щоб не почув хто, не побачив"...

Так ось, люди, які "чувствуют себя ущемленными" реальним, а не паперовим державним статусом української, – це ті, хто хоче, щоб українці й далі боялися своєї мови.

А це можливо – тільки за підтримки російських танків.

Тому для цих людей завжди буде "враг не в Москве".

Ось так усе просто.


Джерело статті: “http://antikor.com.ua/articles/395055-ti_kogo_utiskaje_derhavnij_status_ukrajinsjkoji_hochutj_abi_mi_j_dali_bojalisja_svojeji_movi__zabuhko”

Автор:

Похожие матриалы по тегу

Когда минкульт мог закрыть нашу программу мюзик-холла, Тарапунька припечатал замминистра. С ним старались не спорить
Нужный человек из Калифорнии, или Как армянин Бока прославил кавказский шансон
Рассекреченные архивы КГБ: Как в СССР ловили (и где искали) вражеских агентов перед Олимпиадой-80
Документы КГБ из латвийского тайника: Вопреки приказу Крючкова
Переводчик Горбачева Палажченко: Тэтчер разбушевалась: "Ну что они наделали?! Какие же они после этого лидеры?"
Записки бывшего подполковника КГБ: Литературная дискуссия "Классика и мы" или политическая провокация?
О покорности и лжи: несколько замечаний по поводу "нашего советского поколения"
Путин заявил о «мине замедленного действия» в советской Конституции
Путин заявил, что Россия еще не сформировалась после развала СССР
Горбачев: Может быть новый Союз — в прежних границах, с тем же составом
Предыдущий материал

В Никополе СБУ задержала банду, похищавшую людей

Следующий материал

Медведчук - Зеленскому: Обеспечьте защиту прав и свобод граждан,защити

Коментарии (0)